Я - Місто - Країна - Родина

Заря - Металург 0:1

2008-03-24T02:17:22Z

Браво Метал! Знову перемога! Березень в цьому році за МЗ!
Цікава гра, вилучення у Метала, потім гол Вернидуба, який схоже не зганьбить свого славного батька, і під кінець - Постранський бере пенальті!
Пяте місце вже близько!Та і четверте не так далеко:)
І що найприємніше - на полі КОМАНДА! майстерності мізер, але є характер, є бажання.Тільки Запоріжжя і Металург!

Автор голу

Герй матчу

А хлопцям з Луганська - залишитись в Вишці, і ще довго радувати нас гостинністю та візитами до Запоріжжя.
Запоріжжя! - Луганськ! - Алкоголь!

Конституція України.Не гірший варіант:)

2008-03-20T01:21:19Z

Розділи I, II

Стаття 1.

Україна є держава українців, які сповідуют свою суверенність, незалежність від оковитої і росийского газу, демократичність у виборі чільних урядників і жінки.

Стаття 2.

Суверенітет України поширюється на всі її городи, клумби, пляжі, комини і пляци під забудову. Україна є держава, як невгрижене ябко, тобто юнітарна.
Сьвяті терени України в рамцях накраяних кордонів є нашими на віки вічні. Амінь.

Стаття 3.

Людина, навіть якщо вона й не є галичанином з якоїсь Божої примхи, її життє і здоров'є, честь і гордість, право бути непобитим на міліцейськім постерунку чи після футболу визнаютьсі в Україні найгарантованішою соцівальною вартісністю. Держава, як то не смішно, відповідає перед людинов за свою діяльність чи бездіяльність.

Стаття 5.

Україна є республікою, хоть і не всі знают, що то є за цимес.
Головним начальником і владарем в Україні є народ, якого правди сила, що вгору йде. Народ, сам тего не відаючи, чинит владу безпосередньо і через свої демократичні органи. Ніхто не може купити собі державну владу. А хто може – най ся поділит з народом.

Стаття 10.

Державнов мовов в Україні є українска. Всі решта мови не гірші, але наша ліпша, бо ми є титульна нація і нема на то ради. Прецінь в Україні дається гваранція, щоби кождий міг балакати по своєму, і навіть по росийски, хоть то і паскудство. А ще наша держава позволяє вивчати инші ріжні мови, які не кождий зрозуміє в Карпатах чи на Волині, але якими балакають тамка, де ми заробляєм гроші на прожиття тутка.

Стаття 11.

Держава збирає докупи і галичан, і закарпатців, і буковинців, і волиняків, і полтавчан і подоляків, щоби нагадати їм, що вони з діда-прадіда вродилисі українцями, про що записано в паспорті і инших ріжних аусвайсах і метриках..

Стаття 12.

Україна дбає про українців, які знайшли гроші виїхати з наших благословенних теренів, але теперка дуже тужать за материзною, хоть і сидять при грошах. Але держава не має грошей, щоби їм аж так помогти.

Стаття 13.

Земля і всьо, що лежит під ногами, астматичне повітрє, вода в річках, возерах, ставках, морях, кранах, флєшках і філіжанках, які є на наших теренах – є нашими до самої смерти. Кождий наш чоловік, хоть і нехрист, має право спользувати природні воб’єкти, але щоб нам сі троха лишило.

Стаття 14.

Земля є основним націвональним здобутком, і хто на ню посягне – дістане по загребущих пальцях, захланній голові і сиромудрій сраці по саму Тузлу.

Стаття 15.

Кождий порядний українец має право пащекувати на владу від щирого серці і на повну губу, бо в нас цензура суворо заказана. Жадна ідевологія не годна визнаватисі державов як за більшовиків, бо то є встид і ганьба.

Стаття 17.

Боронити Україну з Півночі і Сходу, Заходу і Півдня мают Збройні Сили України, але їм бракує солярки. Тож кожний українець, що може тримати в руках зброю, повинен її мати в сховку і регулярно чистити кріса, шмайсера чи машінгвера, бо вороги не сплят, а пантруют по периметру кордону. А ще кожний українець має право бути міліціянтом і прапорщиком – се їго суверенне право.

Стаття 20.

Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. А ще Франц-Йосиф, але він вже давно вмер, через те до него не всі сі признают.
Державний Прапор України – фана з двох рівненьких смужок синего і жовтого кольорів. І не дай вам Боже перевернути його догори дригом!
Державний Герб України є – Знак Княжої Держави Володимира Великого і УПА – тризубец, а не виделець.
Державний Гімн України – націвональний гімн на музику М.Вербицкого, що похований, де теперка Польща. Хто не знає нашого гімну – не є українцем, а є гавганом і анальфабетом, за що може дістати в писок і де інде.
Столицьом України є Київ, хоть то і не справедливо, бо Львів не гіршій і українців тутка більшіше.

Стаття 23.

Кожда людина має право бути собов і розвиватисі, як тато каже, якщо при цім вона не робе гранди иншим людям і їх родичам.

Стаття 24.

В нашій державі не може бути жадних привілеїв чи заказань за ознаками раси, кольору шкіри на мештах, політичних, релігійних та інших пташках в голові, по жіночій лінії і сексу.
Рівність прав жінки і чоловіка гварантується, хоть наші хлопи і не навчилисі родити дітисьок і давати їм цицьки помежи зуби. Держава чинить так, щоби кобіти могли і працювати, і бавити бахурів. Бо хлопи тего не годні робити – наші балватунці можут тілько горівку пити і бомки збивати.

Стаття 27.

Кожда людина має право жити і не тужити.
Нігди не мож скасувати чуже жіттє, хоть то і пияк, і затятий москалиско. Бо тоді мож втрафити до цюпи і годувати воші в криміналі.

Стаття 35.

Кождий має право вірити в тего Бога, котрий намальований на їго іконах. Церква і церковники в Україні відокремлені від держави, але не від наших пожертв, що вигідно їх вирізняє з-поміж инших комерційних структур.

Стаття 36.

Громадяни України можут сі гуртувати в союзи, партії, гуртки і колгоспні ланки без жадних заказань і на свої гроші. Кого ж насильно притягнули в СДПУ(о) чи Народний рух – най напише супліку до прокурора, бо так робити не мож, хіба за грубі гроші.

Стаття 40.

Кождий матолок в нашій державі, що володіє письмом і каламарем, може написати супліку чи скаргу до органів державної влади на органи державної влади. Держава гварантує – смішно буде всім.

Стаття 41.

Кождий має право чимсь володіти. І кождий має право володіти чимсь твоїм.

Стаття 43.

Кождий має право тяжко гарувати і гнути спину, але не кождий на зарплату. Щоправда право на матвинагороду за працю захищається законом. Як і архітектурні пам’ятки.

Стаття 45.

Кождий, хто гарує, має право на вічний спочинок.

Стаття 47.

Кождий має право на власну халупку, курінь, намет чи кватиру на виплату. Але не кождий навіть те має.

Стаття 51.

Шлюб сі ґрунтує на вільній згоді жінки і чоловіка. То є їх проблєми.

Стаття 68.

Кождий матолок повинен жити за законами України. Бо може статисі так, що ти ніц і не знав, коли тещу катував, що то не мож робити – а тебе вже до цюпи запхали і статтю шиют. Незнання законів нашої держави не звільняє від отримання міліціянтами втіхи від твойого арешту.

«Незалежний культурологічний часопис «Ї» (с)

Колись запорожці пили інше пиво

2008-03-16T01:44:05Z

Як не дивно, але запорожці не завжди пили Оболонь, Чернігівське та Арсенал...Колись ми мали СВОЄ запорізьке пиво. Не пастер з дворічним строком вживання від світових мегакампаній, а справжнє пиво, на етикетках якого тішив напис - "термін придатності 7 діб". Відкриваючи пляшку, розумів, що зараз будеш насолоджуватися тільки но звареним пивом, смаком, не вбитим пастерізацією. Пиво справді живе. Воно має душу. А душу не можна законсервувати, тільки вбити...

Таке ми пили в шестидесяті:

А це з семидесятих:

Вісімдесяті:

Буремні девяності, але пиво було таке смачне...

Зовсім недавно "Славутич" був УКРАЇНСЬКИМ заводом і варив ЗАПОРІЗЬКЕ пиво:

А ось пастер вони робили ще 30 років тому:

Колись в Молочанську робили не тільки мінералку:

Погляд

2008-03-12T23:40:18Z

„ХВОРА ГЕНЕРАЦІЯ”
Досить, обридло дивитися на бидло, яке гидоттям нашу землю вкрило,
Мої сили витрачаються не марно, старанно прагну прожити більше,
Аніж відведено владними приписами, можна підтертися страховими полісами,
Їхня політика дуже гидка справа, на кожного знайдеться підсудна лава.
Але знову ізнову ті ж самі обіцянки щодо покриття боргів їх за місяці,
Роки, десятиліття, але їхнє буття ніколи не породить хоч краплі каяття.
Говорили, ставили питання ми, ні до чого не привели наші голосування.
З мене досить. Вже болять коліна, розігнувши спини ми чекаєм на зміни...

Хвора генерація, обмануте покоління,
Наша нація стоїть на колінах
Вже не можу бачити такого болю,
Віддайте людям викрадену волю.

Віддайте волю, - ми не благаємо, а поки що в усній формі, але вимагаємо,
Ми починаємо нову історію, з новою країною, з новою долею.
„Безмежну свободу, волю на віки вічні ми вам гарантуємо можливості фантастичні.
Наші думки чисті, іноді прозорі, до того ж Ми не робимо грошей на чужому горі.
Ми ваші ліпші друзі, будь-коли допоможемо, але без суспільної підтримки не зможемо
Протистояти тиску ганьби і критики....” – Що? Повелися? Це слова політика...
Брехня, все брехня! Стяжання існує заради стягання!
Лайня, руйнівна політична війна залишає після себе тільки сміття....
То ж хто його буде вбирати?...

Хвора генерація, обмануте покоління,
Наша нація стоїть на колінах
Вже не можу бачити такого болю,
Віддайте людям викрадену волю.

Роллікс (с)

Чи був Гітлер у Запоріжжі?

2007-10-27T22:31:44Z

Ніколи не думав, що це питання когось серьозно турбує, а тут виявляється трохи не наукові праці на цю тему пишуть.От і мені стало цікаво.

Яков ИВАНОВ
Ярослав ШЕВЧЕНКО
Вторая мировая война оставила после своего окончания немало загадок и тайн, которые ждут своего открытия и решения. Не избежал этого и наш город. Самая главная тайна оставшаяся нам в наследство после войны, это история пребывания в Запорожье фашистского вождя Адольфа Гитлера. Итак, где же здесь правда , а где вымысел? Попробуем разобраться.
В том, что фюрер был в Запорожье - в этом многие запорожские, и не только, историки не сомневаются. Говорится даже о четырех посещениях им нашего города. Правда, документально подтверждено только два его приезда. С них и начнем.

ВЕРСИЯ ПЕРВАЯ.
О первом посещении Гитлером Запорожья известно очень мало. Вот факты. В декабре 1942 года он прибывает в город для совещания с командующим армии "Юг" генерал-лейтенантом Манштейном. Обстановка на фронте для немцев, в то время, складывалась неудачно. После молниеносного победоносного наступления во время вторжения на территорию СССР - они, в районе Сталинграда, впервые столкнулись с организованным и удачным отпором советских войск. Обсудить сложившуюся ситуацию с командующим армией "Юг" и прибыл Гитлер. Совещания с Манштейном состоялось в помещении бывшей женской гимназии на пересечении улиц Гоголя и Леппика. Сейчас это один из корпусов госуниверситета (биофак). Вот,что записал в своем дневнике один из сопровождавших в поездке Гитлера немецких офицеров Ганс Раттенхубер. 3 декабря, вечер: "Фюрер находясь в штабе группы армии "Юг"., находившегося тогда в Запорожье, заявил Манштейну, что ни он, ни командующий армией не виновны в нынешнем развитии событий. Войска сражались исключительно упорно и смело...". После этого фюрер отдал целый ряд указаний в отношении проведения отдельных мероприятий. Пребывание Гитлера в Запорожье, пишет Раттенхубер, предусматривало как обычно, целый комплекс необходимых мероприятий: усиливалась патрульная служба - внутренние и внешние караулы, закрывался весь прилегающий район для постороннего движения. Более широкие мероприятия по охране не проводились, так как это могло вызвать ненужную шумиху. Все время пребывания Гитлера в городе, 2-3 декабря, о его визите знало лишь небольшое количество лиц. Жил же фюрер, по словам Раттенхубера, в помещении бывших советских авиационных казарм, сейчас на их месте Космический микрорайон После Запорожья Гитлер отбыл в Мариуполь.

ВЕРСИЯ ВТОРАЯ
Про второй, самый известный визит Гитлера, упоминает в своей книге Провал операции "Нептун", известный историк Лев Безыменский. Помимо этой книги, существует 414 машинописных страниц, которые 29 декабря 1949 года были вручены Сталину тогдашним Министром внутренних дел СССР Кругловым. На них зафиксированы показания двух арестованных адъютантов Гитлера Линге и Гюнше, которые они дали советскому военному руководству. Оба офицера были в ближайшем окружении Гитлера с 1933 по 1945 год , то есть до его смерти. В их показаниях упоминается и момент посещения Гитлером Запорожья. "Утром 10 февраля 1943 года, - говорит Ланге, - Гитлер на своем самолете "Кондор" под эскортом истребителей вылетел в Запорожье. Его сопровождали Йодль. Буле, Морель. Он взял с собой также секретаршу Шредер и двух стенографов для записи протокола совещаний, которые он намеревался проводить в Запорожье. Прибыв на место фюрер со своим штабом поселился в бывшем доме русских летчиков, где помещался и штаб фельдмаршала Вейхса. Но уже на следующий день после приезда Гитлеру пришлось спешно покинуть Запорожье.
В этот день, около 11 часов утра Гитлер принял приехавшего к нему из Днепропетровска инженера Брукмана, руководившего работами по восстановлению Днепрогэса. Он был известен в Германии благодаря строительству зданий для партийных съездов в Нюрнберге. Гитлер цинично приказал Брукману разрушить Днепрогэс, если немцам придется отступать. Затем Гитлер ушел на совещание с Вейхсом. Вскоре в кабинет прибежал взволнованный адъютант Гитлера Белов.
-Надо скорее укладываться! - закричал он. Русские танки появились у аэродрома Запорожье. Надо спешить!
Все стали лихорадочно собираться.
Когда чемоданы уже укладывали в автомобиль вернувшийся Белов доложил Гитлеру, что русские танки прорвались не к тому аэродрому, где стояли самолеты Гитлера, а к другому, восточнее Запорожья, где и были остановлены. Гитлер облегченно вздохнул, и приказал позвать к нему фельдмаршала Вейхса и генерал-полковника фон Рихтгофена, командующего воздушным флотом на этом участке фронта. Гитлер спеша, на ходу, наградил Вейхса дубовыми листьями к рыцарскому кресту, фон Рихтгофена произвел в фельдмаршалы и... уехал. Никакого совещания не состоялось".
Как же появились советские танки в феврале 1943 года на околицах Запорожья. Ведь до линии фронта было около 300 километров? Да и вообще город будет освобожден только через 8 месяцев. Как пишет историк Александр Олейник , произошло вот что.
После поражения гитлеровцев на Волге, советские войска развернули успешное наступление в Донбассе и в направлении Харькова. В начале февраля, с целью удержания своих позиций, Манштейн начал перегруппировку войск, но командующий юго-западным фронтом Ватутин ошибочно принял за попытку немцев стремительно отойти за Днепр. Он приказывает разработать операцию, которая получил название "Прыжок", в соответствии с которой 25-й танковый корпус генерала Павлова был кинут в прорыв, получив задание выйти в район Запорожья и сорвать переправу гитлеровцев через Днепр. Танкисты смело вошли в расположение фашистов, обходя города и большие населенные пункты, захватили станцию Вольнянск и вышли в районе аэродрома "Мокрая", чем и испугали фюрера. Но брать город без помощи общевойсковых частей было нереально. Командование корпуса поняло, что задание перед ними поставлено нереальное и Павлов принимает решение отойти от Запорожья навстречу 6-й армии генерала Харитонова. Ее Ватутин кинул им на помощь. Она получила приказ наступать в общем направлении на Запорожье, при этом фронт наступления был расширен до 400 километров. Этим воспользовался Манштейн, который контрударом откинул 6-ю армию. В последствии в своей книге "Утраченные победы", он указывал на ошибку советского командования.

ВЕРСИЯ ТРЕТЬЯ
Следующие посещения фюрером нашего города не имеют такой доказательной базы как два предыдущих, но упомянем и их. Запорожский военный пенсионер Петр Зборик в 90 -х годах дал не одно интервью СМИ, о том, что он якобы видел Гитлера во время его приезда в наш город в 15 июня 1943 года. По его словам, тогда он жил с родителями на южном поселке, возле учебного аэродрома. В этот день он пошел на большой базар, ныне Анголенко, посмотреть кто чем торгует и был схвачен во время облавы немцами, окружившими базар. Его затолкнули в крытый брезентом грузовик, где уже находились молодые мужчины и подростки, после чего всех вывезли на аэродром рядом с его домом, где выдали лопаты, ведра, грабли и заставили приводить в порядок дорогу до взлетной полосы. Все увидели, что совершил посадку "Юнкерс", которого с таким нетерпением ожидали немцы. Сопровождавшие самолет "мессеры" продолжали кружить над аэродромом. Вдруг один из охранников показал на севший самолет и четко сказал: "Адольф Гитлер"... По словам Петра у него по спине пробежали мурашки. Местных жителей отогнали подальше, началась суматоха, к самолету подъехали черные "мерседесы". Возле уцелевшего ангара состоялся митинг для немецких солдат и офицеров. Ангар находился на месте нынешнего Космического базара по улице Северо-кольцевой. Гитлер выступал с открытой автомашины стоя. Митинг неожиданно закончился из-за инцидента. По воспоминаниям Зборика, один из фанатиков-немцев, в экстазе хотел через кордон охраны подбежать к фюреру. У него в руках были рабочие инструменты, судя по всему, он был механиком. На свою беду он видно забыл их оставить на рабочем столе. Это и стоило ему жизни. Охранники фюрера решили, что механик покушается на жизнь Гитлера, и застрелили его. Митинг быстро свернули и Гитлера увезли в направлении центральной части города.
В рассказе Зборика смущает несколько моментов. Во-первых, на митинге присутствовало множество народа, в том числе и местные жителей. Почему никто другой своими воспоминаниями больше не поделился?
По непроверенным слухам, Гитлер собирался отдать приказ распилить знаменитый Запорожский дуб на фрагменты и затем в виде "памятного сухостоя" выставить его в музее Нюрнберга, в котором он, к слову, собирался собрать знаменитые экспонаты со всего мира.

ВЕРСИЯ ЧЕТВЕРТАЯ
Снова обратимся к статье Олейника. "В середине сентября 1943 года, за месяц до освобождения Запорожья, - пишет он, - Гитлер снова приехал в штаб группы армии "Юг". В этот раз речь шла про удержание советских войск на Восточном валу, который проходил возле правого берега Днепра и по реке Молочной. Запорожью отводилась роль плацдарма гитлеровцев на левом берегу. Фюрер приказал защищать этот платцдарм, как порог своего дома. Город Запорожье за его мощный металлургический, машиностроительный и энергетический потенциал фюрер назвал "металлическая крепость". Манштейн уверил высокого гостя, что скорее Днепр потечет в обратном направлении, чем советские войска его форсируют. Итог же вам известен.
Подводя итоги, отметим, что не все историки всерьез воспринимают эти факты. Хотя сохранились даже кадры кинохроники, с фрагментами пребывания Гитлера в Запорожье (декабрь 1942 года), есть воспоминания жителей города, живших тут в период оккупации. Например, ветеран Василий Дупленко уверенно заявил мне, что Гитлер в Запорожье был: "Я тогда был на фронте, но мои родители жили при немцах и рассказывали мне о приезде в город фюрера. Все в Запорожье знали, что он останавливался в здании бывшей женской гимназии на улице Гоголя".
Но историки пессимисты приводят в свою защиту тот факт, что Гитлер, как и все диктаторы прошлого и настоящего имел двойников, которые из-за панического страха фюрера часто выступали вместо него на массовых мероприятиях. Не их ли видели Зборик и другие жители города?
Личность Гитлера мистическая и тайны, связанные с его жизнью еще ждут своей разгадки, в том числе и наша, запорожская.

Міняю часы на годинник!

2007-10-27T00:46:01Z

21-го жовтня в нашому місті пройшла акція "Зроби подарунок Україні - переходь на українську.
Шо то воно було?
Як на мене цей захід корисний лише з розважального боку. Ну не вірю я в ефективність таких акцій. Пропаганда україномовних гуртів - можливо, але не повірю, що хтось після цого заходу перейшов на українську.
Як там не було, о 15-й разом з журналістом Суботи був на пресухі. До речі вперше. Сподобалось. Фома,Сєня та Юрко цікаво розповідали про своє російськомовне минуле, і можна зробити висновок, що талановиті рок-музиканти частіше за все зявляються у сімях військових:)
Після пресухи на масовому перекурі висловив Фомі претензії щодо малої кількості концертів укррокерів у Запоріжжі.Фома пообіцяв виправитися:)
Потім Сєня та Юрко разом з волонтерами пішли "в народ". Активно пристаючи до місцевого населення, намагались донести думку про перехід на українську...Напевно їх не попереджували, і тому музиканти були в шоці від більшості запоріжців....Нажаль...
А потім був концерт.Крім "От Вінта", "Мандрів" та "Мотороли" грали хлопці з Херсону "Роллікс", "Гуляйгород" (без Тартака), і найбільше сподобалися бандурист Сергій Захарець та лірник Володимир Кушпет.
Концерт на мою думку вдався, невелика кількість народу компенсувалася несподіваною якістю.Звичайно без люмпенів-пролетарів не обійшлося, але настрій зіпсувати ніхто не встиг - міліція на диво реагувала оперативно.
Ще здивувала ціла колона басів з Донецька та Дніпра, виявляється Донбас ізде не тільки на біло-блакитні "майдани"...:)

Пресуха

Юрко "От Вінта" на вулицях Запоріжжя

Сєня контролює процес українізації

Металург-Чорноморець 0-2 20.10.07

2007-10-26T23:59:20Z

Пята поразка поспіль...
Результати рідної команди викликають нервову посмішку, і питання - що далі?
Нарешті ми знову грали з форвардом: Кабанов зіграв як завжди, тобто ніяк.На пресухі - "наша пєсня хороша...":"ми строім новую команду", "посмотрітє, сколько нашіх воспітанніков", "запасітєсь тєрпєнієм", і тому подібне... Здається, дванадцятий рік нам це розповідають, ще з Томаха...Набридло!
З навколофутбольних подій цікаво таке: агресивна реакція деяких футболістів на питання фанів стосовно гри та сутички між хулсами Запоріжжя та Одеси. Судячи з всього найстарішому фанатському союзу прийшов кінець.
Тільки Запоріжжя та Металург!

В ООН готові розповісти про український Голодомор усьому світу

2007-10-25T20:13:12Z

Координатор системи Організації Об'їдених Націй в Україні Френсіс О'Доннелл відзначає, що питання Голодомору 1932-1933 рр. в Україні є дуже важливою проблемою для всього міжнародного співтовариства.

Останні події

Медведько ще сподівається допитати Цушка про отруєння

За ігнорування дня жалоби телеканали дадуть письмові пояснення
Про це він сказав на прес-конференції в четвер у Києві, повідомляє "Інтерфакс-Україна".

"Усе більше країн формально визнають Голодомор в Україні геноцидом", - зазначив представник ООН.

О'Доннелл заявив, що ООН готовий зробити усе від них залежне, щоб поширювати інформацію про цю трагедію українського народу для того, щоб міжнародне співтовариство знало, що така подія була в Україні.

Відповідаючи на питання журналістів про перспективу визнання Голодомору 1932-1933 рр. в Україні геноцидом на рівні ООН О'Доннелл сказав:

"Формальне визнання Голодомору геноцидом - це питання, яке потрібно розглядати і після цього можна за це голосувати".

У свою чергу перший заступник іноземних справ України Володимир Хандогій зазначив, що складно встановлювати тимчасові терміни визнання Голодомору в Україні геноцидом на рівні ООН.

Він вказав на те, що на даному етапі необхідно донести до світового співтовариства інформацію про ці сторінки української історії.

"Важливо, щоб в окремих державах пройшло визнання Голодомору геноцидом, оскільки в ООН входить переважна більшість держав світу", - сказав він.

Хандогій висловив надію, що в майбутньому питання визнання Голодомору геноцидом буде відповідним чином вирішене на міжнародному рівні.

Я консерватор?Цікаво...

2007-10-23T10:31:15Z

Учитывая характер ваших ответов, тест пришел к выводу что вам ближе идеология - Консерватизма

В консерватизме главной ценностью принимается естественное, эволюционное развитие общества, сохранение его традиций, институтов, верований и даже "предрассудков". Допускает неравенство, как свойство общества. Одна из главных черт консерватизма - неприятие революционных изменений. Современный консерватизм (неоконсерватизм) часто оказывается даже более гибким и подвижным чем другие политические течения. Реформы Рейгана в США, реформы Тэтчер в Великобритании. В политике — направление, отстаивающее ценность государственного и общественного порядка, неприятия радикальных реформ и экстремизма. Во внешней политике ставка на укрепление безопасности, поддержка традиционных союзников, разумный протекционизм.

Пройти тест

Цікавий тест, але з результатами не згоден, точніше згоден частково. Тетчер та Рейган дійсно імпонують,але ж революційні настрої мені не байдужі:)

Василь Стефаник та євреї.

2007-10-18T18:54:50Z

Згадалася історія, яку розповів мій друг, коли прогулюючись вулицями Дрогобича, зупинилися біля памятника Василю Стефанику.
Вчився він (звуть його Ігор) десь класі у сьомому. Задали ім з української літератури твір на тему "Історія мого народу у творчості В.Стефаника". Треба тут сказати, Що Ігор - єврей. Так ось Ігор, так сталося, ну не підготувався до твору. Будучі хлопчиком кмітливим, зошит все ж таки пустим не залишив. А на наступний день у школі був скандал. Твір Ігора виглядав так :
Історія мого народу у творах Василя Стефаника не відображена.....

Дрогобич

2007-10-18T17:07:16Z

Стало холодніше, і почав замислюватися, шоб таке придумати на Новий Рік та Різдво. А поки згадалося минуле Різдво на Західній Україні, і чудове містечко Дрогобич, в яке закохався з першого погляду. Таке схоже на Львів і, разом з тим, зовсім інше.До речі Дрогобич старший за Львів на 70 років!

Рік будови - здогадайся сам:)

Памятник Степану Бандері....

у парку його імені.До речі, колишній парк ім.Сталіна...

Цю бруківку перенесли з центральної вулиці на пішохідну, щоб колеса автівок ій не шкодили.Вчимося поважати свою історію!

Найстаріша вежа Львівщини

На всіх адміністративних будівлях висять червоно-чорні прапори - данина памяті Героям.

....но ты мне улица родная...

2007-10-11T17:05:52Z

Багато було розмов десь в середині 90-х стосовно перейменування вулиць нашого міста.Поговорили, пару назв змінили і все. Основні аргументи - "немає коштів" і "це наша історія".
Коштів у нас немає завжди, але як показує практика - було б бажання. Адже у містах західноі та частково центральної України гроші знайшлись, а на сході, який "годує всю Україну" чомусь ні...Навіть сьогодні така проблема зненацька виникла у нашій славній столиці, і виявили ії чомусь представники Партіі Регіонів.Напевно збіг...

Новий мер зумів за рік більш, ніж подвоїти доходну частину бюджету Києва, - це не втомлюються повторювати різного калібру заступники, служники і попихачі Леоніда Черновецького. Отже, слід розуміти, гроші у мерії є.
Але насправді їх немає, їх не вистачає, констатував 10 жовтня голова Комісії Київради з питань культури та інформаційної політики Олександр Прогнімак.
Немає на перейменування столичних вулиць і площ та витрати, пов'язані із цим - на заміну табличок, адрес у паспортах громадян, юридичних документів фірм тощо. І взагалі, Прогнімак (фракція Партії регіонів) заявив, що "комісія не проти пропозицій назв нових вулиць, які ще не мають імені, однак перейменовувати старі ми вважаємо недоцільним".
Отож у столиці незалежної України і далі будуть вулиці:
Січневого повстання – на честь тих, хто боровся зі зброєю в руках за знищення незалежної України і демократії як такої;

Артема – на честь знаного сепаратиста та україножера, що виділявся цими якостями навіть серед більшовиків, творця сумнозвісної "Донецько-криворізької республіки";

Комуністична – на честь ідеології, в ім'я якої в ХХ столітті було замордовано понад 100 мільйонів людей;

Криленка – на честь Генпрокурора СРСР, який громив "ворогів народу" і вимагав для них "вищої міри соціального захисту", аж поки і сам не склав голову під "суворий меч диктатури пролетаріату";

Чапаєва – на честь неіснуючого в реальності персонажа. Насправді прізвище червоного комдива було Чепаєв, він був за трудящих, але проти комісарів, а Чапаєв – це персонаж однойменного художнього фільму…;

Якіра – на честь червоного полководця, котрий особливими подвигами на війні не уславився, зате вміло забезпечував порядок під час Голодомору;

Полупанова – на честь командира червоного бронепотягу, який влучним пострілом серйозно пошкодив Лаврську дзвіницю;

Крейсера "Аврора" - корабля, котрий зробив лише один холостий, проте найбільш руйнівний в історії людства постріл;

Чеслава Бєлінського – поляка-робітника, учасника Січневого повстання, на якого сучасні поляки дивляться як на зрадника свого народу;

Горького – пролетарського письменника, котрий на схилку літ оспівав ҐУЛАҐ, Біломорканал, "перековування" різноманітних "елементів" силами ОҐПУ, а на додачу заперечив сам факт існування української мови;

І багато-багато подібних до цих - скажімо, загалом у Києві та селищах, які входять у міські межі, аж сім топонімів на честь Леніна та різних членів сім'ї Ульянових, і всі вони, таким чином, залишаються недоторканими. Плюс залишаються площі – такі, як імені "Красної Пресні" чи Ленінградської (міста такого, нагадаємо, давно вже немає на карті світу, а площа у Києві – є).

Відповідно у Києві не буде вулиць і площ:

Гетьмана Івана Мазепи, якого сучасники називали "благородним князем", між іншим, одного з творців сучасної української літературної мови;

Січових стрільців, котрі воювали за незалежність України;

Олексія Береста, котрий організував встановлення прапору Перемоги над Рейхстагом, і доставив на дах не лише цей прапор, а й одного із офіційно призначених "прапороносців", сержанта НКВД Кантарію;

Кінорежисера і актора Сергія Бондарчука;

Теоретика української державності В'ячеслава Липинського, одного з авторів концепції політичної нації;

Івана Огієнка, філолога, державного і церковного діяча;

Валерія Марченка, незламного правозахисника, засудженого не лише за український, а і азербайджанський "буржуазний націоналізм";

Володимира Антоновича, визначного історика, вихователя цілої плеяди вчених-гуманітаріїв, засновника династії істориків Антоновичів;

Алли Горської, художниці-шістдесятниці.

Зрештою, у сучасному Києві не буде вулиці Великої Васильківської, яка тут існувала до більшовиків, бо ще від часів Володимира Великого (у хрещенні – Василя) теперішньою Червоноармійською проходив шлях на заснований цим князем Васильків…

Але хто такий рівноапостольний князь Володимир у порівнянні з депутатом Київради від Партії регіонів Прогнімаком?

І хто такі фахівці з київської топоніміки (Лідія Пономаренко, Сергій Білокінь, Дмитро Малаков, Михайло Кальницький, Максим Стріха та інші) у порівнянні з могуттю столичної бюрократичної машини?

І чого варті їхні аргументи – мовляв, вулицю Січневого повстання доцільно перейменувати на вулицю Мазепи, бо тут збереглися зведені його коштом храми Всіх Святих (над Економічною брамою Лаври) та Святого Феодосія, а вулицю Горького – на вулицю Володимира Антоновича, бо історик жив саме на цій вулиці, і сюди у будинок №40 до нього приходили на засідання "Старої Громади" ледь не всі визначні представники тодішньої української інтелігенції, - хіба то справжні аргументи? Інтелігентщина якась…

Сказано-бо: немає грошей на те, щоб перейменувати вулиці! Є важливіші справи!

Настільки важливіші, що в повідомленні для преси про відмову Комісії Київради перейменувати вулиці вкралася "маленька" неточність – мовляв, було відмовлено у перейменуванні вулиці Максима Горького "в улицу идеолога украинского национализма Михаила Антоновича, воевавшего в годы Великой Отечественной войны в немецкой армии".

Звичайно, сплутати діда з онуком – то не штука для наших дуже й дуже "інтелектуальних" політиків; але звідкіля взяті відомості про Михайла Антоновича?

З обвинувального вироку найсправедливішого на світі совєтського суду? З архівів ҐБ? Так там багато цікавого можна знайти – власноруч написані зізнання Бухаріна, як він підсипав товчене скло у масло –для пролетарських дітей, чи дуже переконливо сформульовані свідчення про "агента ЦРУ" Чорновола-старшого…

Утім, що полемізувати з "проФФФесіоналами"? Краще наведемо для широкої публіки кілька назв праць професора історії Михайла Антоновича: "Йозеф Геррес, вістун німецької єдності", "Князь Репнін, генерал-губернатор Саксонії", "Студії з часів Наливайка", "Матеріали до вербування українців у Прусську армію 18 століття", "Козацьке військо у Смоленській війні"…

Ясна річ, пильне око Київради спрацювало вірно: це розробки ідеології українського націоналізму, що тільки маскуються під науку!

Та годі, бо стає нудно. Навіть не від захланності Київради, а від практичних її наслідків.

Від того, що Київ і надалі залишатиметься не українською, а суто малоросійською столицею. Бо ж, під оглядом культурології, назви вулиць, пам'ятники, меморіальні знаки тощо об'єднуються поняттям "символи".

Такі суспільно значущі символи виступають не лише віхами соціальної пам'яті, а й дороговказами на шляху в майбутнє. Як бачимо, з волі "незаможної" і "чесної" Київради наше і наших дітей майбутнє – на вулиці Комуністичний...

Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

А ось другий аргумент викликає багато запитань.Цікаво те, що цим оперують найбільш прихильники лівої ідеологіі, які прийшовши до влади, перш за все тотально перейменували геть усе.Тобто наша історія почалася тільки в 1917-му? А як бути з владою Гітлера на нашій землі? Можливо треба було залишити декілька нацистських назв? Тому що це наша історія?...

Арсенал - Металург 2-1 06.10.2007

2007-10-10T18:08:23Z

Метал знов програв....Сумно те, що програв по грі. В першому таймі мені здалося, що команда просто зливає гру. Цікаво, що собі думає керівництво? Хоча, шо воно там може думати...
Ну футбол - футболом...а зіздили кльово! На маршрутці, яку профінансував колишній президент ФК Металург Віктор Іванович Межейко (дай Бог йому здоровя), весело доіхали до столиці.Після матчу провів наших і ... А були плани культурно провести час.... В неділю ввечері коли сів у вагон, згадалася пісня БГ Мама, Я Не Могу Больше Пить.
А все ж таки, яке чудове місто Київ!

Рахуємо майбутнє України

2007-10-01T21:53:35Z

Затримавши подих, слідкуємо за підрахунком голосів. Перевага дуже хитка, але віриться у краще. Можливо вже сьогодні будемо знати, чи є майбутнє у нашої Країни...
Переглядаючи сайт ЦВК дійшов до такої думки. Спікери Партіі Регіонів постійно заявляють, що на цих виборах вони значно покращили свій результат і іх роботу підтримало ще більше людей. Але ж порівнявши сьогодняшні цифри з результатом 2006-го, можна побачити втрату ПР більш як одного МІЛЬОНА голосів! Звичайно це повязано з меньшою явкою виборців, але ж цей мільон за півтора року змінив своє ставлення до ПРа...От вам і оцінка роботи атинаро..., тьфу, антикризової коаліціі...
Все ж таки наш народ не безнадійний, і починає вчитися на власних помилках!

От таке воно - Чудо України...

2007-09-30T17:45:36Z

Зовсім недавно острів Хортиця переміг у конкурсі Сім чудес України. На сайті з інформацією про обєкти були розміщені чудові світлини заповідника з яскравою природою, доглянуті памятки історіі, але знайомий хтось з організаторів конкурсу з реальним станом речей на острові? Чи бачили завалені сміттям берегові смуги, потоптаний колесами автівок унікальний степ, високі паркани мєтків, збудованих в НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАПОВІДНИКУ?
Дуже хотілося, щоб перемога у конкурсі привернула увагу до Нашої Хортиці.
І ще одне. Люди, якщо ви люди, якщо ви будете на Хортиці - не ображайте ії, адже це зовсім не складно

Металург-Шахтар 1-3

2007-09-29T19:41:14Z

Сподівань звичайно було небагато, але вірилось у краще...Нажаль все як завжди.Шахтар не дуже напружуючись використав свої моменти на 100 відсотків, а Метал...Перший тайм напевно один з найкращих у цьому чемпіонаті, два виходи сам на сам, швидка гра, думки у діях.Але не забиваєш ти...
Фани відзначились досить непоганим суппортом, а міліція - лояльною поведінкою, за що всім подяка.

Героям присвячується

2007-09-28T21:48:58Z

Дуже вразила нова пісня Тартака. Коли слухаєш вперше, незрозуміло про який час йдеться.
Все ж таки мало що змінюється і життя - це боротьба...як тоді, так і сьогодні.

Не Кажучи Нікому
(Братам по зброї та Прийдешнім поколінням присвячується)

Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...

Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити - сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу - з новими ворогами?

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться - "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще хоч раз побачити його живого...

Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я - то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна - це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія - на повстанців...

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...

Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть - житиме ідея...
А наші душі тут - в рідних просторах -
Волинських лісах, Карпатських горах...

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

Ф-уу-х...

2007-07-19T10:56:46Z

З Днем Народження - мій журнальчик!