Браво Метал! Знову перемога! Березень в цьому році за МЗ!
Цікава гра, вилучення у Метала, потім гол Вернидуба, який схоже не зганьбить свого славного батька, і під кінець - Постранський бере пенальті!
Пяте місце вже близько!Та і четверте не так далеко:)
І що найприємніше - на полі КОМАНДА! майстерності мізер, але є характер, є бажання.Тільки Запоріжжя і Металург!

Автор голу


Герй матчу


А хлопцям з Луганська - залишитись в Вишці, і ще довго радувати нас гостинністю та візитами до Запоріжжя.
Запоріжжя! - Луганськ! - Алкоголь!

Як не дивно, але запорожці не завжди пили Оболонь, Чернігівське та Арсенал...Колись ми мали СВОЄ запорізьке пиво. Не пастер з дворічним строком вживання від світових мегакампаній, а справжнє пиво, на етикетках якого тішив напис - "термін придатності 7 діб". Відкриваючи пляшку, розумів, що зараз будеш насолоджуватися тільки но звареним пивом, смаком, не вбитим пастерізацією. Пиво справді живе. Воно має душу. А душу не можна законсервувати, тільки вбити...

( Живе пиво там )

„ХВОРА ГЕНЕРАЦІЯ”
Досить, обридло дивитися на бидло, яке гидоттям нашу землю вкрило,
Мої сили витрачаються не марно, старанно прагну прожити більше,
Аніж відведено владними приписами, можна підтертися страховими полісами,
Їхня політика дуже гидка справа, на кожного знайдеться підсудна лава.
Але знову ізнову ті ж самі обіцянки щодо покриття боргів їх за місяці,
Роки, десятиліття, але їхнє буття ніколи не породить хоч краплі каяття.
Говорили, ставили питання ми, ні до чого не привели наші голосування.
З мене досить. Вже болять коліна, розігнувши спини ми чекаєм на зміни...

Хвора генерація, обмануте покоління,
Наша нація стоїть на колінах
Вже не можу бачити такого болю,
Віддайте людям викрадену волю.

Віддайте волю, - ми не благаємо, а поки що в усній формі, але вимагаємо,
Ми починаємо нову історію, з новою країною, з новою долею.
„Безмежну свободу, волю на віки вічні ми вам гарантуємо можливості фантастичні.
Наші думки чисті, іноді прозорі, до того ж Ми не робимо грошей на чужому горі.
Ми ваші ліпші друзі, будь-коли допоможемо, але без суспільної підтримки не зможемо
Протистояти тиску ганьби і критики....” – Що? Повелися? Це слова політика...
Брехня, все брехня! Стяжання існує заради стягання!
Лайня, руйнівна політична війна залишає після себе тільки сміття....
То ж хто його буде вбирати?...

Хвора генерація, обмануте покоління,
Наша нація стоїть на колінах
Вже не можу бачити такого болю,
Віддайте людям викрадену волю.


Роллікс (с)

Ніколи не думав, що це питання когось серьозно турбує, а тут виявляється трохи не наукові праці на цю тему пишуть.От і мені стало цікаво.

( Читати )

21-го жовтня в нашому місті пройшла акція "Зроби подарунок Україні - переходь на українську.
Шо то воно було?
Як на мене цей захід корисний лише з розважального боку. Ну не вірю я в ефективність таких акцій. Пропаганда україномовних гуртів - можливо, але не повірю, що хтось після цого заходу перейшов на українську.
Як там не було, о 15-й разом з журналістом Суботи був на пресухі. До речі вперше. Сподобалось. Фома,Сєня та Юрко цікаво розповідали про своє російськомовне минуле, і можна зробити висновок, що талановиті рок-музиканти частіше за все зявляються у сімях військових:)
Після пресухи на масовому перекурі висловив Фомі претензії щодо малої кількості концертів укррокерів у Запоріжжі.Фома пообіцяв виправитися:)
Потім Сєня та Юрко разом з волонтерами пішли "в народ". Активно пристаючи до місцевого населення, намагались донести думку про перехід на українську...Напевно їх не попереджували, і тому музиканти були в шоці від більшості запоріжців....Нажаль...
А потім був концерт.Крім "От Вінта", "Мандрів" та "Мотороли" грали хлопці з Херсону "Роллікс", "Гуляйгород" (без Тартака), і найбільше сподобалися бандурист Сергій Захарець та лірник Володимир Кушпет.
Концерт на мою думку вдався, невелика кількість народу компенсувалася несподіваною якістю.Звичайно без люмпенів-пролетарів не обійшлося, але настрій зіпсувати ніхто не встиг - міліція на диво реагувала оперативно.
Ще здивувала ціла колона басів з Донецька та Дніпра, виявляється Донбас ізде не тільки на біло-блакитні "майдани"...:)

Пресуха


Юрко "От Вінта" на вулицях Запоріжжя

Сєня контролює процес українізації

Пята поразка поспіль...
Результати рідної команди викликають нервову посмішку, і питання - що далі?
Нарешті ми знову грали з форвардом: Кабанов зіграв як завжди, тобто ніяк.На пресухі - "наша пєсня хороша...":"ми строім новую команду", "посмотрітє, сколько нашіх воспітанніков", "запасітєсь тєрпєнієм", і тому подібне... Здається, дванадцятий рік нам це розповідають, ще з Томаха...Набридло!
З навколофутбольних подій цікаво таке: агресивна реакція деяких футболістів на питання фанів стосовно гри та сутички між хулсами Запоріжжя та Одеси. Судячи з всього найстарішому фанатському союзу прийшов кінець.
Тільки Запоріжжя та Металург!

Учитывая характер ваших ответов, тест пришел к выводу что вам ближе идеология - Консерватизма

В консерватизме главной ценностью принимается естественное, эволюционное развитие общества, сохранение его традиций, институтов, верований и даже "предрассудков". Допускает неравенство, как свойство общества. Одна из главных черт консерватизма - неприятие революционных изменений. Современный консерватизм (неоконсерватизм) часто оказывается даже более гибким и подвижным чем другие политические течения. Реформы Рейгана в США, реформы Тэтчер в Великобритании. В политике — направление, отстаивающее ценность государственного и общественного порядка, неприятия радикальных реформ и экстремизма. Во внешней политике ставка на укрепление безопасности, поддержка традиционных союзников, разумный протекционизм.

Пройти тест

Цікавий тест, але з результатами не згоден, точніше згоден частково. Тетчер та Рейган дійсно імпонують,але ж революційні настрої мені не байдужі:)

Згадалася історія, яку розповів мій друг, коли прогулюючись вулицями Дрогобича, зупинилися біля памятника Василю Стефанику.
Вчився він (звуть його Ігор) десь класі у сьомому. Задали ім з української літератури твір на тему "Історія мого народу у творчості В.Стефаника". Треба тут сказати, Що Ігор - єврей. Так ось Ігор, так сталося, ну не підготувався до твору. Будучі хлопчиком кмітливим, зошит все ж таки пустим не залишив. А на наступний день у школі був скандал. Твір Ігора виглядав так :
Історія мого народу у творах Василя Стефаника не відображена.....

Стало холодніше, і почав замислюватися, шоб таке придумати на Новий Рік та Різдво. А поки згадалося минуле Різдво на Західній Україні, і чудове містечко Дрогобич, в яке закохався з першого погляду. Таке схоже на Львів і, разом з тим, зовсім інше.До речі Дрогобич старший за Львів на 70 років!
( Трохи Дрогобича там )

Багато було розмов десь в середині 90-х стосовно перейменування вулиць нашого міста.Поговорили, пару назв змінили і все. Основні аргументи - "немає коштів" і "це наша історія".
Коштів у нас немає завжди, але як показує практика - було б бажання. Адже у містах західноі та частково центральної України гроші знайшлись, а на сході, який "годує всю Україну" чомусь ні...Навіть сьогодні така проблема зненацька виникла у нашій славній столиці, і виявили ії чомусь представники Партіі Регіонів.Напевно збіг...
( про Київ тут )

А ось другий аргумент викликає багато запитань.Цікаво те, що цим оперують найбільш прихильники лівої ідеологіі, які прийшовши до влади, перш за все тотально перейменували геть усе.Тобто наша історія почалася тільки в 1917-му? А як бути з владою Гітлера на нашій землі? Можливо треба було залишити декілька нацистських назв? Тому що це наша історія?...

Метал знов програв....Сумно те, що програв по грі. В першому таймі мені здалося, що команда просто зливає гру. Цікаво, що собі думає керівництво? Хоча, шо воно там може думати...
Ну футбол - футболом...а зіздили кльово! На маршрутці, яку профінансував колишній президент ФК Металург Віктор Іванович Межейко (дай Бог йому здоровя), весело доіхали до столиці.Після матчу провів наших і ... А були плани культурно провести час.... В неділю ввечері коли сів у вагон, згадалася пісня БГ Мама, Я Не Могу Больше Пить.
А все ж таки, яке чудове місто Київ!

Затримавши подих, слідкуємо за підрахунком голосів. Перевага дуже хитка, але віриться у краще. Можливо вже сьогодні будемо знати, чи є майбутнє у нашої Країни...
( Цікавий факт )

Зовсім недавно острів Хортиця переміг у конкурсі Сім чудес України. На сайті з інформацією про обєкти були розміщені чудові світлини заповідника з яскравою природою, доглянуті памятки історіі, але знайомий хтось з організаторів конкурсу з реальним станом речей на острові? Чи бачили завалені сміттям берегові смуги, потоптаний колесами автівок унікальний степ, високі паркани мєтків, збудованих в НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАПОВІДНИКУ?
Дуже хотілося, щоб перемога у конкурсі привернула увагу до Нашої Хортиці.
І ще одне. Люди, якщо ви люди, якщо ви будете на Хортиці - не ображайте ії, адже це зовсім не складно

Сподівань звичайно було небагато, але вірилось у краще...Нажаль все як завжди.Шахтар не дуже напружуючись використав свої моменти на 100 відсотків, а Метал...Перший тайм напевно один з найкращих у цьому чемпіонаті, два виходи сам на сам, швидка гра, думки у діях.Але не забиваєш ти...
Фани відзначились досить непоганим суппортом, а міліція - лояльною поведінкою, за що всім подяка.

Дуже вразила нова пісня Тартака. Коли слухаєш вперше, незрозуміло про який час йдеться.
Все ж таки мало що змінюється і життя - це боротьба...як тоді, так і сьогодні.

Не Кажучи Нікому
(Братам по зброї та Прийдешнім поколінням присвячується)


Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...

Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити - сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу - з новими ворогами?

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться - "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще хоч раз побачити його живого...

Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я - то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна - це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія - на повстанців...

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.


Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...

Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть - житиме ідея...
А наші душі тут - в рідних просторах -
Волинських лісах, Карпатських горах...

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

З Днем Народження - мій журнальчик!